Школа… Тут нас очікувало багато веселих пригод, подорожей, нових відкриттів. За цей час ми мали як радощі, так і невдачі, але старалися завжди їх проходити разом.Мені дуже пощастило з моїм 11-А класом. Когось я знаю з садочка, когось з першого класу, когось 2 роки, а когось всього лиш 2 місяці. Але ми відразу знаходили спільну мову і ставали рідними один одному.Жоден конкурс і свято, не могли пройти без нашої участі. Інколи здавалося що крім нашого класу ніхто участі в змаганнях не брав. І звісно в нас була найкраща підтримка: намальовані плакати, кричалки, однакова форма.Також хочеться сказати, що якби не наш класний керівник, то ми б не мали таку кількість свят у середині класу. Вона завжди бажала нам найкращого і робила все можливе, щоб зміцнити нашу дружбу. А також підтримка Людмили Михайлівни була особливою, вона завжди замітить зміни у нашій зовнішності, зробить комплімент, пожартує з нами. А головне завжди вислухає і допоможе вирішити проблеми.Я рада, що навчалася саме з такими однокласниками. І ніколи не забуду наші поїздки та зустрічі. Оскільки, попри карантин і війну, ми все одно намагались зустрічатись і проводити весело час.Ми впевнені, що досвід здобутий у школі допоможе нам у дорослому житті. Надіюсь, що ми й надалі залишимось такими ж дружніми та будемо раді кожній нашій зустрічі.
