Ось вже два місяці я перебуваю в Америці та 8 тижнів навчаюся в їхній школі. І, як не як, вже побачила та дізналася досить багато цікавого про американське суспільство такультуру. У цій статті я постараюся вам розповісти,яке тут все насправді!
Люди. Дуже культурні, виховані, щедрі та завжди усміхнені. Вони вибачаються за все. Навіть,якщо випадково плечем зачеплять, то зразу будуть вибачатися. І коли ти казатимеш, що все добре і це нормально, то вони продовжуватимуть вибачатися і казати, що це неправильно і негарно. Та ж річ і з подякою. За все, абсолютно все вони дякують! Не жаліють слів. Йдеш по магазину, проходить біля тебе дівчина з усмішкою на всі зуби і з захопленням каже: «Ооо, мені дуже подобається твоя сукня!Тобі так пасує!». Або йдеш по школі,нікого не чіпаєш і тільки чуєш,як позаду хтось біжить. Обертаєшся – дві дівчини і в один голос: «Де ти придбала ці класні туфлі?», відповідаєш, «Просто шикарні! Нам дуже подобається,як ти одягнена!». Усмішка – невід’ємна річ американця. Вони заряджають позитивом!
Школа: 2000 учнів, 80 вчителів. А зараз ви дуже почнете цінувати та любити гімназію! В мене школа починається о 8 ранку, а закінчується о 16. Уроки по 50 хвилин, перерви по 5 хвилин. 5 хвилин – це так, перебігти з першого поверху на третій. А ще головне не запізнитися і зайти в клас раніше вчителя! Бо,як запізнишся, то просто так в клас не потрапиш! По-перше, в них такі двері, що відкриваються лише з середини. А по-друге, потрібно буде йти до консулів, вони подзвонять батькам, напишуть тобі «вибачальну записку» і тільки тоді ти зайдеш в клас. В мене на тижні більше 15 тестів. З хімії, ми стабільно пишемо по 2-3 тести в день. Саме так тут отримуються оцінки. І користуватися можна тільки своїм мозком, а списування тут карається оцінкою в 0 балів. О, також не можу не сказати за розміри книжок. Пригадую,коли в Україні отримаємо книгу ,в якій 300 сторінок і весь клас в один голос:”Боже мій, що така важка велика книжка! Обірвемо ж собі руки!”. У мене в Америці тільки історія на 900 сторінок. І то книга не мініатюрна, а як енциклопедія, і нею реально можна забити! Дрес код. В моїй школі немає,як такої форми, але є певні рамки: каблук не вище 7 сантиметрів, ніяких шортів, спідниці та сукні ледь вище коліна, шлейки на майках мають бути шириною в 3 пальці , ну і все в цьому дусі. Все має бути пристойно. Але, крім цього тут майже всім, все одно, що вдягати. Ніхто не здивується,якщо ти прийдеш в піжамних штанах та з подушкою! Але оскільки тут повсюди кондиціонери я завжди одягаюся тепленько, навіть коли на вулиці спека. В школі конкретно холодно. І, до речі, ми обов’язково повинні носити картки з іменами, на яких також написаний клас,в якому ти навчаєшся, і само собою школа. Це щоденний атрибут кожного учня. А особливо мій, студентки по обміну, чиє ім’я всім вдається перекрутити,а прізвище взагалі не можуть вимовити.
Розумовий потенціал. Американці, не такі вже й тупі, як завжди стверджував Задорнов. Чотирирівнева система вивчення будь-якого предмета дає змогу учневі оволодіти знаннями відповідно до своїх сил та здібностей. І вони досить начитані люди. Для прикладу мій вчитель з «Театрального мистецтва». Йому 29 років, але скільки він книг прочитав, та й взагалі скільки він знає про Україну! Коли він взнав звідки я, то зразу почав розпитувати питання, на які мені правда було цікаво відповідати! Не такого типу: «А в вас в Україні є пральні машинки?». А справді ЦІКАВІ. Я з ним розмовляла і про «Євро 2012», і про українську літературу, і про політику, і навіть про їжу!
І на цій епічній ноті я закінчу свою розповідь. Та взагалі, тут можна багато чого написати, та це вже іншим разом 😉
Щиро ваша, українська Оля.
