Який швидкоплинний час … Здається, кілька років тому ми були маленькими п’ятикласниками, яких радо зустрічала на Першому Дзвінку вся гімназійна сім’я. Тепер вже зовсім дорослі незабаром будемо прощатися з нею, адже прийшов час відлітати з рідного гніздечка, розправляти крила і мандрувати планетою в пошуках того шляху, який з’єднає нас із майбутнім.
Позаду залишається дитинство без проблем та турбот і чекає майбуття. У дорослому, самостійному житті доведеться нелегко, бо вже поряд не буде батьків та мудрого наставника, який вислухає і допоможе. Такою людиною для нас став класний керівник – Гріх Олена Іванівна. Низький уклін Вам, люба вчителько! Адже, не зважаючи на всі наші витівки, Ви завжди поряд, продовжували нас любити і оберігати. Скільки незабутніх днів ми провели разом! Інколи виникали й непорозуміння, але ми з легкістю їх долали.
Впевнена, що завжди пам’ятатиму тих людей, в оточенні яких виросла, пам’ятатиму і Школу, бо саме вона відкриває перед нами безліч доріг.
Проте, зараз щемить серце і на очі навертається сльоза: приходить час прощатися… Дякуємо тобі за все, рідна Школо! ПРОЩАВАЙ!!!!
