Час нашого життя невпинно плине… Лише нещодавно ми йшли в перший клас, вперше хвилювалися, вперше сіли за шкільні парти. І ось ми вже в одинадцятому класі, ми – випускники.
Проходять останні дні безтурботного дитинства, а попереду – невідомий край чогось незвіданого та нового. Мені важко усвідомити те, що ще мить – і ми переступимо поріг рідної школи. Завдяки скарбу знань, який подарували нам любі вчителі, ми зможемо досягти нових горизонтів, вдосконалювати свої таланти, всебічно розвиватися.
Ми сумуватимемо за співом шкільного дзвоника, за цікавими уроками, за веселими перервами.
Виходячи із дверей гімназії, ми відчуваємо себе освіченими. Сучасній молодій людині необхідні навчання та сильні знання. Тому особливу подяку наш клас хоче висловити класному керівнику Цибуленко Людмилі Володимирівні та педагогічному колективу гімназії.
Я і мої однокласники низько вклоняємось батькам та педагогам за їх розуміння, терпіння та допомогу. У Вас ми перейняли найцінніше – віру в себе та свої можливості. Обіцяю, що ми ще не раз повернемось до рідної школи, адже вона назавжди залишиться у нашому серці.
