Створення сувенірів-подарунків за допомогою елементарних прийомів механічної обробки (трансформації) паперу
Семінар – практикум на тему:
«Створення сувенірів-подарунків за допомогою елементарних прийомів механічної обробки (трансформації) паперу». Розвиток в учнів навичок і вмінь під час роботи в техніці «квілінг»
Вчитель трудового навчання –
Сокальська Наталія Борисівна
Успішність і якість викладання предмету образотворчого мистецтва залежить від рівня професійної підготовки вчителя, його вміння підбирати цікаві за змістом завдання, оригінальні художні техніки. Однією з таких технік є паперова пластика, яка добре себе показала в декоративно-прикладних та оформлювальних справах. Це складання з паперу різноманітних фігур (техніка оригамі), збирання фігур з багатьох однакових частин (модульне оригамі) та ін.
Перед тим, як виконати систему завдань з паперопластики, варто вирішити такі питання:
- Формування зацікавленості учнів засобами бесіди.
- Розвиток навичок виконання рисунків предмета з натури, конструктивну основу яких створюють геометричні тіла.
Перший раз – на майстер-клас!
Квілінг – це мистецтво скручувати з довгих і вузьких смужечок різнокольорового паперу спіральки, видозмінювати їхню форму і складати-склеювати з отриманих деталей об’ємні та площинні композиції.
Майже орігамі, тільки європейського походження. Паперова пластика виникла у Франції доби Ренесансу. Наприкінці XIV – на початку XV століття в монастирях почали робити оригінальні медальйони з крученого паперу і пташиного пір’я. Чернече мистецтво так припало до серця тодішній знаті, що поширилося на Італію, Іспанію, Британію та Німеччину. Майстрині закручували папір із позолоченими краями на кінчику пташиного пера і створювали з найдрібніших деталей витончені медальйони, зовні дуже схожі на золоті.
У ХХ ст. про квілінг майже забули. І лише наприкінці минулого століття він знову перетворився на мистецтво. В Англі принцеса Єлизавета серйозно захоплювалася мистецтвом квілінгу, і багато її робіт можна нині побачити в музеї Вікторії й Альберта в Лондоні.
У наші дні папероскручування широко відоме і популярне як хобі в країнах Західної Європи, особливо в Англії та Німеччині. Але найбільш популярним це мистецтво стало тоді, коли «переїхало» на Схід. Багаті традиції витонченої графіки і пластики дали мистецтву квілінгу нове життя. У Південній Кореї створена Асоціація любителів паперової пластики, яка об’єднує послідовників різноманітних напрямків паперової творчості. Треба зауважити, що корейська школа квілінгу дещо відрізняється від європейської. Європейські роботи, як правило, складаються з невеликої кількості деталей, вони лаконічні, нагадують мозаїку. Східні ж майстри створюють шедеври ювелірного мистецтва. Найтонше об’ємне мереживо сплітається із сотень дрібних деталей.
Квілінгом нині виконують прикраси до свят, створюють великі настінні панно, картини, елементи декору дому – вази, букети, підставки, іграшки.
Квілінг або паперова філігрань прийшов до нас з середньовіччя. Тоді квілінг був доступний лише заможним людям, адже був дуже модним та дорогим заняттям. Сьогодні займатись паперовою філігранню може дозволити собі кожен.
Квілінг – це техніка завертання паперових смужок у роли різної форми. Ця техніка розвиває дрібну моторику і смак у дітей, а для дорослих є цікавим і захоплюючим творчим процесом, що розбурхує фантазію та дозволяє відволіктись від буденності. З кольорових ролів можна створити ексклюзивні картини, незвичайні листівки, оригінальні прикраси і подарунки.
В квілінгу використовують 2 типи паперу: гофрований, для об’ємних робіт та тонкий для орнаменту і композицій. Можна використовувати і звичайний кольоровий папір. Адже опанувавши цю техніку і підключивши трошки уяви можна не тільки експериментувати з матеріалом, але й поєднувати квілінг з іншими техніками рукоділля.
Інструменти для квілінгу:
– шило;
– пінцет;
– ножиці;
– клей;
– папір для квілінгу.