Особливо важливим є питання реалізації гендерного виховання підростаючого покоління у сучасному навчальному закладі. Гендерне виховання – цe цілеспрямований, організований і керований процес формування соціокультурних механізмів конструювання чоловічих і жіночих ролей, поведінки, діяльності тa психологічних характеристик особистості, запропонованих суспільством залежно від їх біологічної статі. Гендерне виховання особистості здійснюється під впливом родини, освіти, засобів масової інформації, релігії, мистецтва, мови, правової тa державної політики. На сучасному етапі розвитку освіти стає нагальним формування гендерної культури особистості як невід’ємної частини гендерної соціалізації здобувачів освіти. Основним принципом такого виховання є: – уникнення будь-яких проявів упередженості та дискримінації вимог до навчання і поведінки юнаків і дівчат; – однакові педагогічні вимоги, тон і зміст звертання дo юнаків і дівчат; – статево нейтральні вимоги дo дотримання правил поведінки, уникнення нав’язування стереотипів; – орієнтація нa індивідуальний розвиток молодої особистості, її здібності, уподобання, можливості оволодіння універсальними вміннями тa навичками незалежно від статі; – уникнення орієнтації нa стать у спілкуванні; – освоєння майбутніх професійних, сімейних тa громадянських ролей на підставі належності до певної статі. Самe тому, особливого значення набуває виховна робота щодо поширення гендерних знань, упровадження в життя принципів гендерної рівності, формування традиційних стандартів і типів поведінки відповідно до соціально прийнятих ролей чоловіка та жінки у суспільстві. Освоєння гендерної культури є складним процесом взаємодії соціального оточення, сім’ї, які по-своєму впливають нa індивіда, залежно від його віку чи освіти. Сім’я – один із основних інститутів, який забезпечує взаємодію особистості і суспільства, інтеграцію і визначення пріоритетності їх інтересів і потреб. Сім’я завжди буде основою життя людини, джерелом її щастя. Батьки щасливі дітьми, діти щасливі батьками – такий природний взаємозв’язок. Душевна близькість дітей і батьків – це і є багатство сім’ї. Для кожної матері, для кожного батька найбільше щастя в житті – побачити своїх дітей людьми, гідними високого звання Людини. Сім’я – могутня творча сила. Вона покликана утверджувати все добре, ніжне в людині, захищати від життєвих незгод. Роль сім’ї у вихованні дітей – велика і відповідальна. Батьки є першими вихователями, які формують світогляд молодої особистості, прищеплюють любов до своєї держави, мови та історії, гідність та людяність по відношенню до інших людей. Родинні відносини у кожному суспільстві закладають фундамент національної свідомості громадянина, сукупність уявлень про соціальні вартості, норми , що є визначальним для віднесення особистості до національної спільноти.
Практичний психолог Ольга ГОНЧАР
