Діти переживають втрату (смерть близької людини, домашньої тварини, розлучення батьків тощо) залежно від віку, рівня розвитку, характеру стосунків із втраченим і підтримки, яку вони отримують. Їхні емоційні реакції можуть відрізнятися, але зазвичай включають сум, страх, злість, провину або навіть регрес у поведінці (наприклад, повернення до дитячих звичок). Як діти переживають втрату залежно від віку: 1. До 5 років: • Мають обмежене розуміння концепції смерті, сприймають її як тимчасову. • Можуть відчувати тривогу через зміни у звичному житті, але не завжди розуміють її причини. • Можлива реакція: плач, роздратування, зміна сну чи апетиту. 2. 6-10 років: • Починають усвідомлювати смерть як щось постійне, але можуть вірити в можливість повернення втраченої людини. • Можуть відчувати провину, наприклад, думати, що їхні думки чи вчинки спричинили втрату. • Часто виявляють сум, тривогу або страх втратити когось ще з близьких. 3. 11 років і старші: • Розуміють смерть як незворотну подію. • Можуть відчувати глибокий сум, злість, ізоляцію, а іноді навіть уникати спілкування. • Інколи спостерігається посилення ризикованої поведінки, щоб справитися з емоціями. Психологічні техніки підтримки дітей: 1. Розмова і пояснення: • Прямо і зрозуміло пояснюйте, що сталося. Уникайте метафор (“він пішов спати”), щоб дитина не створювала неправильних уявлень. • Дайте можливість ставити питання, навіть якщо вони болючі чи незручні. Відповідайте чесно, відповідно до віку дитини. 2. Підтримка вираження емоцій: • Заохочуйте дитину говорити про свої почуття через слова, малюнки чи гру. • Висловлюйте свої емоції, щоб показати, що плакати чи сумувати – це нормально. 3. Створення пам’яті про втрату: • Разом створіть альбом пам’яті або інший символ, що допомагає зберігати спогади про людину чи подію. • Підтримуйте участь у ритуалах (наприклад, похованні), якщо це не викликає додаткової травми. 4. Гра як терапія: • Гра – це природний спосіб вираження емоцій для дітей молодшого віку. Вони можуть “програвати” свої переживання через рольові ігри. • Використовуйте ляльки чи фігурки для допомоги у грі, пов’язаній із втратою. 5. Читання казок чи книг про втрату: • Наприклад, книги, що допомагають пояснити смерть чи втрату, можуть дати дитині розуміння, що її почуття нормальні. 6. Техніки релаксації: • Навчайте дихальних вправ, які допомагають знижувати тривогу (наприклад, глибоке вдихання і повільне видихання). 7. Підтримка через соціальні контакти: • Допомагайте дитині відновити звичну рутину та контакти з друзями. • Дозвольте їй проводити час із людьми, які викликають у неї відчуття безпеки. 8. Професійна допомога: • Якщо дитина тривалий час не справляється з втратою (регрес у розвитку, сильна ізоляція, постійна тривога або депресія), зверніться до психолога. Особливо ефективними є методики арт-терапії, пісочної терапії, когнітивно-поведінкова терапія. Що важливо для підтримки: • Бути поруч і слухати. Часом діти не потребують негайного вирішення своїх почуттів, їм потрібна присутність і прийняття. • Не знецінювати почуття. Фрази на кшталт “Не плач” чи “Все буде добре” можуть знецінити їхній біль. Краще сказати: “Я бачу, що тобі сумно, я тут із тобою”. • Дотримання рутини. Постійність у щоденному житті допомагає створити відчуття стабільності. Усе це допомагає дитині поступово прийняти втрату, адаптуватися до нових умов і повернутися до повноцінного життя.
