Головна , Робота гімназії , Сторінка психолога , Як розвивати самостійність у дітей. Правила для батьків

Як розвивати самостійність у дітей. Правила для батьків

Правила для батьків

“Людина не може бути вільною,

 якщо вона не самостійна”.М.Монтессорі.

Правило 1. Визнання особи дитини і її недоторканності. Відсутність свавілля в діях батька і матері.

Правило 2. Формування адекватної самооцінки. Людина з низькою самооцінкою постійно залежить від чужої думки, вважає себе недостатньою.
Формування самооцінки дитини залежить від оцінки її батьками, оскільки в ранньому віці дитина ще не уміє оцінювати сама себе.

Правило 3. Залучати до сімейних справ. Можна проводити мінінараду за участю всіх членів сім’ї, спільно планувати сімейні справи.

Правило 4. Розвивати силу волі дитини. Навчити проявляти витривалість, сміливість, мужність, терпіння. Учити докладати зусилля для досягнення мети.

Правило 5. Учити планувати. Складати план дій. Велику і складну справу розбивати на ряд менших конкретних дій.

Правило 6. З малих років залучати до праці. Вимагати виконання домашніх обов’язків, доручень. Можна налагодити домашнє виробництво – навчання ремеслу, підвищення самооцінки, зближення членів сім’ї.

Правило 7. Навчити спілкуватися з іншими дітьми, людьми. Модель батьківської поведінки.

Правило 8. Формувати етичні якості: доброту, порядність, співчуття, взаємодопомогу, відповідальність.

Як усунути конфлікти між дітьми.

Правило 1. Замість того, щоб старатися не помічати негативні почуття дитини по відношенню до брата або сестри, усвідомте їх самі і допоможіть усвідомити дитині. Назвіть передбачуване вами відчуття дитини, покажіть, що ви його розумієте. Розуміння відчуттів, їх назва — цілюще впливає на дітей. Можна зробити інакше. Якщо ви назвете вголос не здійснювані бажання дитини (із-за чого і виникає нелюбов до “суперника” – перешкода для бажань), та ще і виразите своє співчуття, це принесе емоційне полегшення. Це може допомогти дитині зрозуміти, що саме його турбує і засмучує: не поява нового братика або сестри, а страх втратити те відчуття захищеності, яке давало упевненість у вашій винятковій, абсолютній любові до нього. Коли від дітей вимагають хороших відчуттів по відношенню один до одного, у них лише посилюється негативні відчуття. Коли ви дозволяєте дитині переживати негативні почуття – вислуховуєте її спокійно, показуєте, що розумієте її відчуття, це приведе до появи позитивних відчуттів.

Правило 2. Постарайтеся допомогти дітям знайти безпечний і нешкідливий вихід для їх негативних відчуттів: привчайте їх виражати свої відчуття в символічній формі (малюнок, ліплення, лист, вірші і т.п.). А не в лайці або бійках. Цьому саме і треба навчити дитину: усвідомлювати своє відчуття і уміти його конструктивно і безпечно виразити, а не забороняти собі це відчуття випробовувати. Коли дитині потрібно виразити почуття, поставте її перед вибором шляху виразу і допоможіть знайти найбільш конструктивний для даної ситуації. Цей навик – не миттєва реакція крику або бійки, а пошук конструктивного способу справитися з проблемою – допоможе їй і в майбутньому.

Правило 3. Втручаючись в бійки, припиняйте їх негайно, але при цьому прагніть не займатися з’ясуванням того, хто кривдник, а хто жертва. Приділіть увагу постраждалій дитині, виразіть віру в здатність дітей самостійно вирішувати свої суперечки без бійки. Не привчайте дітей до того, щоб їх суперечки вирішували батьки, заохочуйте їх самостійно вирішувати.
Треба постаратися не тільки перервати і заборонити бійку, але і підказати, якомога спокійніше і розсудливіше вирішити конфлікт, або перемкнути увагу дітей на те, що влаштовує обох, наприклад, на спільну справу або допомогу вам.

Правило 4. Намагайтесь не вимагати від дітей прояву любові. Ваша поведінка постійно перед очима дитини.

Правило 5. Віднесіться до негативних відчуттів дитини як до природних відчуттів, а не як до зловісних ознак того, що дитина зла, заздрісна, погана. Важливо зрозуміти: дитина не винна в своєму неприйнятті, ревнощі, в своїх відчуттях.

Підводні камені домашнього завдання

Чи замислювалися ви‚ коли і як виконувати домашнє завдання, щоб досягти найвищого результату, щоб працювати з радістю? 1 тут же постають інші запитання: чи отримає учень насолоду від своєї роботи‚ чи сам учитель відчує задоволення в процесі перевірки… Як же вирішити цю проблему? Виявляється, існують шляхи розв’язання.

У будь-якій справі головне—почати. Для багатьох дітей найважче саме це‚ вони всіляко відтягують початок, відразу виникає безліч виправдань («ще трошечки»).

Перше. Сядьмо за уроки ну хоч би за хвилинку до того‚ як мама почне нагадувати, що час сідати… Немає нічого гіршого, ніж братися до роботи після нагадування, сваритися з мамою через це‚ бурчати: «Сам знаю…» Просто потрібно випередити її і першому згадати про уроки.

Запропонуйте учням таке змагання, і кількість конфліктних ситуацій різко зменшиться.

Друге. Робоче місце. Усе повинно бути готовим до роботи. За столом повинно бути затишно.  Ми готуємося до радісної роботи!

Третє‚ найважливіше. Як настроїти себе на роботу? Посміхніться, потріть долоні і скажіть собі: «Зараз я сяду за математику і робитиму її із задоволенням! Я дуже люблю математику!» 1 навіть торкнімося підручника, присунемо його до себе з любов’ю. Підручники, зошити‚ ручки‚ лінійка, фломастери… Торкнімося їх‚ погладьмо, і настрій поліпшиться в передчутті зустрічі з цікавою роботою!

Усе це — своєрідний ритуал. Звичайно, спочатку діти гратимуть роль «закоханого» в математику учня‚ але поступово результати їхньої діяльності поліпшаться, а значить, учні й справді полюблять математику і з радістю виконуватимуть домашні завдання.

Так‚ ми сіли за стіл (це найважче!), у нас все готове до роботи‚ ми настроїлися на роботу‚ а чи готова наша голова? Треба потурбуватися і про це. Прийміть таку просту пораду: скористайтеся «чарівною ниточкою» — і успіх гарантовано! Візьміть фломастер, краще улюбленого кольору, і намалюйте лінію‚ немовби кошеня бігає по кімнаті і заплутує нитку.

А тепер подивіться на точку перетину в центрі аркуша. Якщо ви дійсно дивитеся на цю точку і не відволікаєтеся, то з нею справді почне щось відбуватися: вона може змінювати колір‚ блимати, зникати тощо. Це означає, що ви сконцентрували свою увагу і готові виконати будь-яке завдання. Ниточку треба використовувати як перед початком, так і під час роботи. Наприклад, розв’язали задачу‚ подивилися на ниточку, сконцентрували увагу‚ відпочили, — тепер можна братися і за приклади. До речі‚ «чарівною» ниточку назвали самі діти.

І ще одна порада: діти дуже швидко втомлюються від статики, вони не можуть довго сидіти. І тому правило можна і потрібно вивчити стоячи‚ а вправу зробити сидячи.

Усе вказане вище справді дає високий результат: у дітей з’являється інтерес, а це — головне.

Матеріал розмістив користувач: Косташ Сергій

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*

x

Прочитайте також

Лист Міністерства освіти і науки України №1/12-1876 від 07.04.2014р.

Лист Міністерства №1/12-1876 від 07.04.2014р. “Щодо внесення змін до законодавства про оздоровлення та відпочинок дітей” ...