Основною рисою булінгу є дисбаланс сил, де одна людина, вважаючи себе сильнішою, намагається підкорити, принизити та контролювати іншу людину. Якщо булінг відбувається систематично, наслідки можуть бути серйозними: психологічний стрес, низька самооцінка, соціальна ізоляція, а в деяких випадках навіть депресія та суїцидальні думки. В групі ризику може опинитися будь-яка дитина чи доросла особа яка вирізняється із загального кола. Дітей можуть цькувати за: зовнішній вигляд (підґрунтям для глузувань може стати занадто високий або занадто низький зріст, вага тіла, національність, фізичні обмеження) успішність або неуспішність у навчанні матеріальні можливості особливості характеру. Крім того, жертвою булінгу може стати той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно. Як допомогти дитині? Вислухайте дитину і запевніть її, що вона має право бути у безпеці. Поясніть, що в ситуації булінгу немає її провини. Докладно з’ясуйте факти. Занотуйте, що і коли трапилося. Допоможіть вашій дитині зрозуміти різницю між “донести”, “пліткувати” та розповісти. Щоб розповісти, потрібна сміливість. Розповідають не для того, щоб створити проблеми для іншого учня, а для того, що захистити всіх учнів. Домовтеся про зустріч для бесіди з учителем вашої дитини підлітка, іншим вчителем, якому ваша дитина підліток довіряє, або директором школи. Поговоріть з інструктором або тренером, якщо булінг має місце під час позашкільної діяльності чи спортивних заходів. Зверніться до поліції, якщо булінг містить кримінальну поведінку, таку як напад із сексуальною метою або застосування зброї. Сприяйте розвитку позитивної самооцінки: допоможіть дитині відчути свою цінність та унікальність. Варто зазначити, що сором’язливі та закриті до спілкування діти стають жертвами булінгу в 2 рази частіше.
