Зверніть увагу на дев’ять найпоширеніших ознак:
В дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час. 2.
Боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт). 3.
В дитини з’являються зіпсовані речі. 4.
Вона втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися. 5.
Приходить додому сумна, похмура, зі сльозами (або ж такі ознаки з’являються після спілкування в соціальних мережах). 6.
Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття. 7.
Має розлади сну або часті погані сни. 8.
Втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки. 9.
Дитина наносить собі ушкодження.
Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.
Як запобігати булінгу? Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, якщо ви стали свідком булінгу: 1.
Негайно втручайтеся та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати. 2.
Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. 3.
Займіть нейтральну позицію — обидві сторони конфлікту потребують допомоги, запропонуйте дітям самостійно вирішити конфлікт. 4.
Поясніть, які саме дії є булінгом і чому їх необхідно припинити. 5.
Уникайте в спілкуванні слів «жертва» чи «агресор» для запобігання тавруванню й розподілу ролей 6.
Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, й вимагайте вжити заходів щодо припинення цькування. У Європі в складних ситуаціях булінгу застосовують механізм шкільної медіації, коли спеціально підготовлений педагог чи психолог, який не має жодного стосунку до конфлікту, модерує зустрічі між дітьми, їхніми батьками та вчителями. Всі отримують право висловитися, поглянути на ситуацію з різних точок зору. В Україні поступово теж запроваджують цю практику. В рамках кампанії Міністерство юстиції розробило інформаційні матеріали з рекомендаціями для батьків, як діяти, коли їхня дитина постраждала від булінгу або ж сама стала булером.
Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу? Діти зазвичай соромляться говорити про те, що стали жертвами булінгу, й схильні звинувачувати себе. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:
Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину.
Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові вислухати й допомогти .
Запитайте, яка допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
Поясніть дитині, до кого вона може звернутися у випадку цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона).
Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, й вимагайте належного її врегулювання.
Підтримайте свою дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час. У випадку, якщо вирішити ситуацію на рівні школи не вдається, повідомте поліцію. Захистіть свою дитину від цькування!
«Для батьків дуже важливо вміти попередити або належним чином відреагувати на булінг, з яким стикаються їхні діти. Вони мають бути уважними, спілкуватися та підтримувати своїх дітей», — підкреслює Джованна Барберіс, голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні.
Як допомогти дитині, якщо вона виявилася агресором? Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу:
Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.
Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
