Кожен свідомий українець повинен знати та відзначати національні свята нашої країни, адже це історія нашого чарівного краю, без якої б не було ані теперішнього, ані майбутнього.
22 січня 1919 року збулась споконвічна мрія мільйонів українців – об’єднались «…століттями відiрванi одна від одної частини єдиної України, Цей день увійшов до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України.
Щороку 22 січня ми з невимовною вдячністю згадуємо тих героїв, які боролися за нашу єдність та незалежність. Це надихає нас і тепер не падати на коліна, а перемагати, адже ми на своїй землі. Ті події сформували підґрунтя для утвердження національного духу людей, патріотичної свідомості та власної жертовності заради Батьківщини. 22 січня 1990 року, взявши один одного за руки, наші співвітчизники від Львова до Києва живим ланцюгом об’єднали Схід і Захід України.
Сьогодні на подвір’ї нашого ліцею відбувся захід приурочений 100-річчю Соборності України.
Соборність – це символ. Символ боротьби за волю та незалежність. Порозуміння між людьми. Це часточка надії і віри у світле майбутнє. Я вважаю, що відзначення цього свята сьогодні важливе, як ніколи. Воно нагадує нам про те, що лише в єдності ми маємо силу, лише разом зможемо подолати всі біди та нещастя, які випали на долю нашого багатостраждального народу. Нам, українцям, необхідно тепер, як і у 1919 році, знайти спільну мову та порозумітися, адже, пам’ятайте, ми власноручно пишемо сторінки історії і на помилку не маємо жодного права. Нам можуть не пробачити її ані пращури, ані нащадки.
То ж візьмемося міцніше за руки, як у тому “живому ланцюзі”, й доведемо усьому світові, що
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
От де, люди, наша слава,
Слава України!
Педагог-організатор – Бас Л.П.
