«Ні труни, ні хрестів І ні тризни!
Прямо в яму, На віки-віків!
Чорна сповідь Моєї Вітчизни
І її затамований гнів»
А. Листопад
Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Відкриті архівні документи ще і ще раз засвідчують, що авторами геноциду, штучного голодомору, фізичного знищення народу стали тодішня правляча влада, радянський політичний режим.
Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.
У нашому ліцеї було проведено ряд заходів з метою вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні: проведені інформаційні хвилинки по класах, між першим та другим поверхом розміщена інсталяція, у бібліотеці нашого закладу оформлена ілюстративно – книжкова виставка «Згадуємо, пам’ятаємо, не забуваємо», яка містить документальні матеріали, вирізки з газет, фотографії, спогади очевидців, оповідання, вірші про трагічні сторінки історії нашого багатостраждального українського народу.
Завідувач шкільною бібліотекою Панкевич Н.П. провела біля виставки читання вголос для відвідувачів оповідання «Хліба…»( бабусина розповідь) та уривків із роману Уласа Самчука « Марія».
На виставці також представлена книга « Крізь призму спогадів», яка містить свідчення очевидців голодомору на Городоччині.
Учні зі сльозами на очах разом з викладачами переглядали презентації та просвітницькі фільми про ці страшні події.
Голодомор
Ти кажеш не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимили до тла?
Як навіть вариво виймали з печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі
І з торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Чому ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору.
Греби, нічого людям не лишай!..
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах…
А кажеш – не було голодомору!
Д. Білоус
Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни
Педагог – організатор – Бас Л.П.
