Джерела безсмертного слова
Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я маю в сердці те, що не вмирає.
Леся Українка
25 лютого, завідувач шкільною бібліотекою Панкевич Неля Петрівна , спільно із вчителем української мови і літератури Слободян Світланою Василівною, класним керівником 8-в класу Бас Людмилою Петрівною провели з восьмикласниками поетично- музичний вернісаж « Вічний, живий голос, присвячений 150-ій річниці з дня народження Лариси Петрівни Косач, відомій у національній і світовій культурі під псевдонімом Леся Українка .
Мета заходу: передати силу і глибину поетичного світу Лесі Українки, виховувати любов до українського поетичного слова, до Вітчизни, до творчої спадщини поетеси, виховувати у школярів почуття прекрасного.
На захід запрошені семикласники, вчителі.
Звісно, учні на уроках вже знайомитлися з творчістю великої поетеси Лесі Українки, багато чули про неї, але під час даного літературного свята більш ширше торкнулися її життєвого шляху та творчості.Вони відчули легкий сум, присутній у ліричній поезії; глибоку любов до рідної землі, і велику гордість за неньку Україну, яка народжує таках геніїв.
Свято розпочала шкільний бібліотекар Панкевич Н.П.,яка запросила учасників свята у царство мудрого й красивого, правдивого і цінного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього Лесиного слова та запалила свічу, адже поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини. Восьмикласники дуже старанно підготувались до свята, на якому звучало слово Лесі і слово про Лесю. Ліцеїсти розповідали про її великий талант , її численні захоплення, її дивовичну працелюбність та героїзм, з яким поетеса переборювала свої муки .Учні переглянули також відео, з якого дізнались невідомі факти з її життя .
Ніжно, лірично, а деколи і гнівно звучали на святі неперевершені вірші великої поетеси.Особливо сподобались глядачам інсценізації уривків творів Лесі Українки та ліричні пісні на її слова .
Леся Українка – це така багатогранна творча особистість, про яку Микола Бажан сказав: «В історії світової літератури важко знайти таке ім’я, яке дорівнювало б їй талантом, мудрістю, проникливістю, значущістю».
Видатні поети ніколи не полишають нас. З’єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей, із їхнім пориванням до волі й щастя, вони крокують великою землею безсмертя. Будуть відходити віки, будуть приходити віки…, а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як в очі людські, в надії людей, бо допоки живе надія – живий і народ. То ж будемо і ми вчитися терпінню, вірі, любові і надії у нашої неповторної Лесі.