Сьогодні Україна переживає важкі часи в своїй багатовіковій історії. Під загрозою опинилася територіальна цілісність, незалежність нашої держави, мир і спокій на нашій землі. В Україні триває неоголошена війна. Сьогодні вже чимало українських сімей відчули жахливі наслідки війни, втративши своїх рідних і близьких. Ми всі розуміємо біль цих втрат і глибоко співчуваємо цим родинам. Серед цих родин опинилася і родина випускника нашої школи – Попика Віктора.
Попик Віктор Петрович народився у Городку 4 листопада 1972 року. З 1980 по 1988 рік навчався у ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 м. Городка.
У серпні 2014 року Віктора Петровича мобілізували. А 16 лютого 2015 року востаннє Віктор спілкувався по телефону із рідними, наступного дня зв’язок з ним обірвався назавжди….
Віктору Попику 4 листопада цього року мало б виповнитися 46 років, та неоголошена війна на Сході стала на заваді його подальшого життя.
Сьогодні уся наша шкільна родина зібралася на подвір’ї ліцею, щоб вшанувати пам’ять героя – випускника нашої школи.
Загиблого бійця вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів до меморіальної дошки.
Герої не вмирають! Пам’ять про їхній подвиг вічно живе у людських серцях.
Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце – щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони – солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких гірких,
І без імен вони для нас герої.
Педагог-організатор – Бас Л.П.
