
«І пам’ять серця, і вічний смуток»
А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав..
І з кров”ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав.
Небесна Сотня- герої незборені,
Найкращі , найвідважніші сини,
Яскравим сяйвом в небі засвітились,
Щоб інші мріяли, любили і жили…
Їх назвали Небесною сотнею – українців які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей.
Ми з вами вшановуємо пам’ять героїв різних історичних подій: Битви під Крутами, Голодомору 1932-33рр, Бабиного Яру. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

Уже 7 років на українській землі гримить ніким не оголошена війна. На захист Батьківщини, на вітчизняну війну, піднялися кращі наші сини і доньки. Серед них був і випускник нашої школи – Попик Віктор. У серпні 2014 року Віктора Петровича мобілізували. Він служив на Сході у Дебальцевому, у 13-му батальйоні 3 роті 1 взводу мотопіхоти.

16 лютого 2015 року востаннє Віктор спілкувався по телефону із рідними, а наступного дня зв’язок з ним обірвався назавжди…Його військові побратими бачили, як Віктор впав від кулі снайпера, а далі почався шквальний мінометний обстріл… В усіх була надія, що Віктор Попик живий й перебуває в одному із госпіталів країни. Але… після тривалих пошуків брат Володимир упізнав тіло Віктора у Дніпропетровському морзі.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять героя покладанням квітів до меморіальної дошки.

Лідерами учнівського самоврядування проведені інформаційні хвилинки.

Герої не вмирають! Пам’ять про їхній подвиг вічно живе у людських серцях.

Нехай пам’ятають про наших героїв,
що за волю поклали безцінне життя,
що творили історію, наше минуле,
у яке вже нема вороття.
Ми Єдина країна! Незважаючи на усі негаразди, що відбуваються зараз, всі ми прагнемо одного – миру, спокою, міцної та квітучої держави та чистого неба над головою.