Серед сірих буднів хочеться справжньої весни. І перші її відгомони – це Масниця. Які рум’яні “сонечка” виходять у господинь на сковородах! Гожі і смачні. Товсті і тонкі. А скільки рецептів дійшло до нас від бабусь: тут тобі і млинці такі, і млинці сякі, і з начинкою, і з пирогами, і, звичайно ж, з маслом. Горить солом’яне опудало, і здається, навіть зима відступила. Навесні запахло. Звідки прийшов до нас цей веселе свято і чому він до цих пір так любимо в народі?
Всім відомо, що свято це ще нашими предками сильно поважаємо був – слов’янами. Називався він, за різними переказами, ще Комоєдиця. Ком – ведмідь. Навесні батюшка-ведмідь прокидався, і тут йому в підносили – смачні млинці з маслом на гілках розвісили господині, щоб було чим поласувати. Ось звідки пішов вислів: «перший млинець комам».
З’їсть ведмідь такий млинець – теплий, смачний, і стане добрішим. Ведмідь у багатьох слов’янських племен був тотемним тваринам. Його поважали, боялися і вважали заступником. Тому й підживити ранньою весною було звичайною справою.
Чому ж Масляна? Масло до кінця зими постоїть, тому від нього намагалися позбутися, не економлячи, присмачували їм страви. Язичницьку Масляну (Комоєдиця) святкували в чіткі дати (майже) на дні весняного рівнодення (20-22 березня в залежності Місяця й року – високосний чи ні). Свято проводів зими і допомоги пробудження природи.
Спалення опудала Морени / Морани (богиня зими і смерті у слов’ян) символізувало шанобливе відпускання зими на рік. Це не був обряд знищення. Адже, як відомо, своїх мертвих слов’яни теж спалювали – з повагою, відпускаючи предків у світлий Ірій. Це був обряд проводжання, з усіма належними почестями і молитвами. У багаття можна було підкинути сміття і старі речі, тим самим оновившись. Очистити себе для нового року, долучившись до обряду.
Яскраве запам’ятовується святкування з гуляннями і хороводами, рясною трапезою і кулачними боями подобалося і старим, і малим. Адже, по суті – це святкування нового року. А до цього підходили з душею і розмахом, який присутній і до цього дня. Все, що було в сім’ї, виставлялося напоказ: добірні страви, красивий посуд. Як проводиш рік, так і новий почнеш. Попереду чекав новий рік: будні, поле, догляд за врожаєм, а це були останні легкі святкові дні.
Учні та вчителі Городоцької гімназії теж не пропустили нагоди провести зиму і почастуватися млинцями з киселем. До свята готувалися усі гімназисти. За кілька годин на гімназійному подвір’ї виросли снігові скульптури. Як живі були дракони, леви, сніговими, автомобіль.
М’ячем, зробленим з крижини 6(10) Б класом хотілося відразу грати у футбол, та розміри не дозволяли.
Дракон, учнів 7(11) Б класу, був дуже добрим і зовсім не лякав глядачів, своєю посмішкою він завоював 1 місце.
А олімпійський ведмідь, що прикульгав з 1980 року, видерся аж на 2 сходинку снігового олімпу.
Найбільшою радістю для усіх було частування млинцями, виступи гімназійних артистів, які весело співали пісень, гучно проводжали зиму і закликали весну та просили благодаті на наступний рік.
