Одинадцять років ми чекали миті, коли пролунає наш останній перший дзвоник… Для нас, здобувачів освіти 11-В класу Городоцького ліцею № 1, перший дзвоник цього року був особливим.
Ще ніколи учителі не були такими рідними, однокласники такими близькими, ліцей таким привітним, а батьки такими стурбованими. Зранку починається хвилювання та ретельні збори, як у першому класі. А потім — зустріч після літніх канікул (останніх літніх канікул!) на шкільному подвір’ї, чимало фотографій з батьками, однокласниками,класним керівником, щасливі і водночас трохи сумні посмішки на кожному обличчі, п’ятикласники, яких ми тримаємо за руку.
Після загальношкільного заходу ми разом з батьками попрямували на свій останній перший урок. «Приводом для нашої зустрічі є особливий день, наповнений усмішками, різнобарвними квітами і веселою піснею вересневого дзвоника…Та ця пісня затьмарена війною. Під звуки сирен розпочинається цього року навчальний рік. Сьогодні – 555-й день війни в Україні»- саме такими словами розпочала наш останній перший урок класна керівниця,БАС Людмила Петрівна. Під час уроку хвилиною мовчання усі присутні вшанували пам’ять загиблих під час російсько-української війни. А далі… ми розпочали старт, який наближається до фінішу…на нас чекали завдання-передбачення, конкурси,вікторини патріотичного спрямування, поринули у спогади «Як ми йшли до 11 класу», написали «послання в майбутнє» і висловили свої обіцянки класній керівниці,що ми можемо зробити протягом цього навчального року,щоб він став неймовірним та найкращим у нашому шкільному житті.
Увесь захід пройшов у щирій,хвилюючій і дружній атмосфері з посмішками та сльозами на очах.. Останні кроки і останні в нас сторінки Давайте розмалюємо, як слід.
З життя візьмемо всі його відтінки, Бо вже не за горами наш життєвий зліт.
Тетяна ЦІСЕЛЬСЬКА,здобувачка освіти 11-В класу
