З глибин народного життя вийшла поезія
Василя Симоненка. … Вітер часу не остудив
Симоненкових поезій, вогнем душі жаріють
вони й сьогодні…
Олесь Гончар
8 січня виповнилось 85 років з дня народження українського поета, прозаїка, публіциста, перекладача, журналіста, шістдесятника Василя Андрійовича Симоненка.
Поет зраненого серця… Його наснажувала полтавська земля. На Лубенщині він плекався у материних любистках, чорнобривцях, широких трав’янистих луках, там зростив душу життєдайною водою дідівської криниці, там відчув і проніс через коротке життя глибоку синівську любов до краю, що спородив, до народу, що дав крила і мудрість.
Двадцять вісім літ накувала йому зозуля. Всього 28. Спалахнув зорею і – згас, гнаний владою. Його чорнили й залякували, переслідували й перетинали творчі шляхи. Та не згас Талант. Він, як сяйво, зоріє над нескінченною дорогою в скарбницю духу народу нашого. Твори Василя Симоненка дістали всенародне визнання. Його творча спадщина – десятки віршів, казок, новел, об’єднаних у збірки, лишилися навічно золотими розписами на ниві української духовності.
До ювілею поета в шкільній бібліотеці Городоцького ліцею №1 була оформлена книжково- ілюстративна виставка « Поборник Правди, Честі та Краси».
16 січня завідувач бібліотеки Панкевич Н.П. спільно з класним керівником Богуш Л.Д. провела з десятикласниками літературне свято «Василь Симоненко – витязь молодої української поезії». Ведучі познайомили ліцеїстів з нелегким життєвим шляхом та творчим доробком поета. Учні переглянули відеоролик на тему « Лицар нескореного покоління», читали чудові вірші Василя Симоненка, виконували пісні на слова поета.
Поезія В. Симоненка живе, їй відкритий шлях до юнацьких сердець, до народу, до України, – нині вже оновленої, незалежної, соборної, – вона навіки увінчала поета своєю любов’ю. Завершилось літературне свято нотою життєвого оптимізму – піснею на слова Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина?» у виконанні музичного гурту «Піккардійська терція».
