То була дивовижна зоря.
На убогу і світом забуту,
Щоб її до життя повернути,
Бог послав Кобзаря.
25 лютого 2014 року у 1(5)А класі Городоцької гімназії пройшов відкритий виховний захід «До тебе я , Тарасе, йду», приурочений 200 річчю з дня народження Т.Г.Шевченка – духовного батька, творця і рятівника української мови й всієї нації.
Гімназисти показали уміння зв’язно висловлювати свої думки, продемонстрували акторські здібності в декламуванні віршів, красу і чарівність Шевченкового слова.
Усі присутні, ніби на мить перенеслися у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини.
Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.
Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ. В багатьох українських родинах сьогодні можна побачити прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він – як член сім’ї , як найдорожча людина.
В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря.
Він був сином мужа, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові світи і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в щастя для нього самого.
Минуло багато років з дня народження Т.Г. Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні як живий говорить він із своїми наступниками. Його слово живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне.
Ми чуємо тебе Кобзарю
Крізь століття
І голос Твій нам душу окриля
Встає в новій красі забувши лихоліття
Твоя, Тарасе, звільнена земля
У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі титане кладемо
Ми чуємо тебе Кобзарю
Крізь століття
Тебе своїм сучасником звемо.
