Прониклись сумом стіни і обличчя, Дитинство вже позаду, не вернеш!… Дорослий світ Вас, діточки, покличе Багатогранний у стежках своїх безмеж!..
.
Ще 11 років позаду… Ні,уже 11 років позаду. А колись усе було першим: перший вересневий дзвінок, схвильований учитель і перший урок, перший клас, перша парта коло вікна і перші оцінки в щоденнику, перші труднощі, несміливі відповіді біля дошки, незвична указка в безпорядних руках, перші переживання перед першим іспитом. Тепер усе стає останнім: остання фотографія в шкільному альбомі, останній шкільний твір з літератури…
Продзвенить останній дзвоник і вчорашні школярі розлетяться хто куди. Хтось буде вступати до коледжу, технікуму чи університету, хтось піде працювати. Розійдуться наші стежки на роздоріжжі. Кожен торуватиме шлях до своєї мети, свого призначення у житті. І у кожного він буде нелегким, наповнений всілякими перешкодами і труднощами, пофарбований у чорні та білі смуги.
Любі діти, нехай світла пам’ять про школу, шкільні роки підтримує Вас, допомагає долати труднощі, нехай вічно вона буде часткою Вашої душі, символом благополуччя та щастя.
