Розробки уроків

Уроки позакласного читання. 9 клас. Зарубіжна література

Уроки позакласного читання. 9 клас. Зарубіжна література

Вчитель – Богуш Л.Д,

Тема заняття:  Олександр Сергійович Пушкін. «Повісті покійного Івана Петровича Бєлкіна». («Заметіль», «Трунар», «Постріл», «Станційний наглядач», «Панночка-селянка».

Мета заняття: продовжити знайомство учнів із творчістю О.С.Пушкіна, зокрема його прозою; поглибити уміння аналізувати прозові твори, визначити їх тематику й проблематику; розвивати навички виразного читання, логічного мислення, зв′язного мовлення, уміння порівнювати різні літературні образи; сприяти розвиткові читацького світогляду школярів; простежити за зображенням образу Петербурга в прозі О. Пушкіна, поєднанням романтичних та реалістичних тенденцій. Вивчити жанрову своєрідність циклу оповідань, пов′язаних образом оповідача; майстерність зображення реального життя; гуманізм О.Пушкіна у вирішенні художніх конфліктів та створенні персонажів; глибину психологізму, стильової досконалості його прози.

Обладнання:тексти повістей О.Пушкіна ( в оригіналі чи у перекладі на вибір учителя); музичний фрагмент Г. Свиридова до повісті « Заметіль»; ілюстрації Д.Шмарінова до повісті.

               Хід заняття

 І. Оголошення теми та мети уроку.

 ІІ. Сприйняття і засвоєння учнями учнями навчального матеріалу.

 Повідомлення учня-історика.

 У квітні 1830 року О.Пушкін заручився з Наталі Гончаровою. Батько його з такого приводу виділив йому невелике село Кістеньовку, поруч із Болдіно. Для виконання деяких формальностей Пушкіну довелося поїхати до Болдіно. Він сподівався швидко повернутися до Москви, але почалася епідемія холери, і в′їзд до Москви було заборонено. Декілька разів Пушкін намагався вирватися зі свого вимушеного полону, але об′їхати карантини ( медичні пункти на дорогах) йому не вдалося. Всю осінь 1830 року( з вересня до грудня) він провів у Болдіно і повернувся до Москви лише на початку грудня.

     Осінь була улюбленою порою року Пушкіна, а болдінська осінь 1830 року стала напрочуд плідною. Поет написав останні глави роману «Євгеній Онєгін», маленькі трагедії ( « Скупий лицар», « Моцарт і Сальєрі», « Дон Жуан» та ін.), близько 30 віршів і п′ять прозових повістей, які об′єднав під назвою « Повісті Бєлкіна».

     Перший прозовий досвід Пушкіна – історичний твіз, присвячений добі Петра, під назвою « Арап Петра Великого» (1828). П′ять болдінських повістей зображали життя звичайних людей, його сучасників, і в автора виникли побоювання, що видання таких творів стане свідченням занепаду його таланту. Тому Пушкін вирішив надрукувати їх анонімно, приписавши авторство вигаданій особі – Івану Петровичу Бєлкіну. Повісті побачили світ у 1831 році під заголовком: « Повісті покійного Івана Петровича Бєлкіна, видані О.П.». Твори відкрилися вступом « Від видавця», в якому розповідалося про покійного, надавалася його біографія, було вміщено звернення до публіки. Побоювання автора були даремними, оскільки твори захопили читачів, розкривши нові грані таланту митця.

     Повісті різні за тематикою, але усі мають гострий сюжет, поступово зростаючу драматичну напругу, таємниці, що розкриваються у фіналі, несподівані, але вмотивовані розв′язки.

Увага й інтерес О.С. Пушкіна до людей і явищ «стороннього миру»

ІІ. Повідомлення учня – історика. жодною мірою не послабляли його пильної уваги до російської дійсності. У тім же жовтні, коли були завершені «Скупий лицар» і «Моцарт і Сальєрі», було написано вірш «Рум′яний критик мій, насмішник товстопузий:», створені поема «Будиночок в Коломні» і дві перші повісті із циклу «Повістей Бєлкіна», велася робота над «Історією села Горюхіна».

     Із закликами «утворити» російську прозу Пушкін неодноразово звертався до літераторів-сучасників. Починаючи приблизно з 1824 року наполегва внутрішня потреба прийнятися за творчість у прозі виникає й у самого ґпушкіна. У його віршованих добутках з′являються прозаїчні вставки: кінцівка «Розмови книгопродавця з по поетом», ряд сцен, написаних прозою в «В Борисі Годунові», прозаїчний шматок у  вірші «Послання Дельвігу» 1827 рік. В 1827 році він приступає до створення чисто прозаїчного добутку – історичного роману «Арап Петра Великого». Те, що цей добуток не був закінчений, аж ніяк не зупинило подальших шукань і досвідів Пушкіна в області художньої прози. В 1828-1830 роках він задумує одне за одним шість нових прозаїчних добутків, цього разу із сучасної йому дійсності, що дійшли до нас у планах і нарисах, серед них таке значне й таке, що відносно далеко просунулося це «Роман у листах». Першими завершеними пушкінськими добутками в прозі з′явилися «Повісті покійного Івана Петровича Бєлкіна».

ІІІ. Повідомлення учня-історика.

 « Повісті…» були приписані Пушкіним умовному автору – Івану Петровичу Бєлкіну. Вигляд лагідного й смиренного Бєлкіна, що виникає з передмови до них «видавця» і з автобіографічної передмови нібито самого Бєлкіна до «Історії села Горюхіна», накиданий Пушкіним у добродушно-жартівливих тонах. Але за цим криється щось принципове й досить серйозне. У закінченій незадовго до «Повістей Бєлкіна» главі про подорож Онєгіна поет, оглядаючись в одному з найбільш програмних своїх ліричних відступів на пройдений ним до цього часу творчий шлях, з повною усвідомленістю й виразністю формулює основні тенденції свого розвитку як «поета-дійсності» – свій новий естетичний ідеал.

ІV.Робота над змістом повістей.

 1.Повість О.С.Пушкіна «Заметіль».

  • Тема твору – непередбачуваність кохання. Саме цю тему розвивають фабула і сюжет новели.
  • Фабула – ланцюжок подій в їх причинно- наслідкові зв′язки.

Фабула « Заметілі» анекдотична.

  • Традиційний підбір елементів:

1.Багата наречена – бідний наречений.

  1. Перепона – заборона батьків.
  2. Втеча.
  3. Перепона – заметіль.
  4. Помилка.
  5. Закохані: «перша» наречена – «блискучий» наречений.

7.Таємна перепона – шлюбні обов′язки.

  1. Щасливий збіг.
  2. Щасливий кінець.

–        Сюжет

 а). за рахунок «фігури замовчування» в новелі створюється «таємнича ситуація»: до самої розв′язки невідома, про що дізнався Володимир на подвір′ї священика, в чому таємниця « напівбожевільного листа», в чому таємниця мовчання Бурміна. Таємниця розкривається у самому кінці новели.

б). сюжет викладено від особи поміщика Бєлкіна, « накладеного на нього такий самий відбиток свого безпосереднього погляду на речі». А самому Бєлкіну це розповіла дівиця К.І.Т., волосною баринею.

  • Система персонажів в 1-ої частини новели: протагоністи – антагоністи  – помічники;   Марія Гаврилівна і Володимир – Гаврило Гаврилович і Прасков′я Петрівна – священик, корнет, землемір, молодий улан, кучер Терешко, покоївка, селяни.

В 2-ій частині звичний розклад персонажів порушено: очікування персонажів обмануті.

  • батьки погоджуються на шлюб;
  • нема традиційного любовного конфлікту.

По-новому розставлені персонажі:  Наречена – оманливий наречений – справжній наречений.

Марія  Гаврилівна – Володимир – Бурмін

  • Хто оманливий наречений?

Повинен бути Бурмін – ніч, завірюха – відповідні атрибути: Володимир – оманливий наречений, так як його дії визначаються літературними штампами.

  1. Глибинна тема: побут та літературність.
  2. Композиція. Елементи: літературні цитати, посилання та натяки, побутові реалії.

Конфлікт: побут- літературніст.

«Маленькі речі, здалеку підстерігаючи романтичних коханців, через це стають вагомими, що вони відображають всю традиційну, звичну Росію, з котрою не справитися кому-небудь, і виступаючому окремо і заради одного себе. Володимир Миколайович заблукав на невеликій ділянці землі… Вузька площа швидко розширюється, загальним законам життя – «долі» . Навіть стихія – не на боці романтичної літературності, а  на боці побуту.

Ідея – перемога побуту над літературною інтригою.

2.Робота над іншими повістями, що ввійшли до збірки.

(«Батиння – селянка», « Постріл», «Станційний наглядач»)

V.Підсумкова бесіда.

VI.Домашнє завдання.  М.В. Гоголь. Ознайомитись із збіркою «Миргород». («Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем», « Старосвітські поміщики»).

 

Тема заняття: Микола Васильович Гоголь. Збірка повістей «Миргород». (« Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем», « Старосвітські поміщики».

 Мета заняття: дати уявлення про цикл як єдиний за ідейним змістом і композицією  твір. Сформувати поняття про М.Гоголя не тільки як про сатирика, але й як про філософа, який переживає за моральну чистоту людини. Розвивати комунікативні вміння через вміння аргументовано висловлювати і відстоювати свою думку.

Облиднання: портрет М.В.Гоголя ( на вибір.учителя); виставка його творів.

Хід заняття.

 І. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу.

  Бесіда з учнями.

Які твори М.Гоголя ви вивчали на уроках у молодших класах?

Які твори письменника ви читали взагалі?

ІІ. Оголошення теми, мети та епіграфа уроку.

ІІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

1.Слово вчителя.

У 1835 році з друку виходять відразу дві книги Гоголя: «Миргород» і «Арабески». У збірці «Миргород»  відображена  героїко-романтична історія України(«Тарас Бульба»), містичні таємниці життя(«Вій»), дріб′язковості життя(«Старосвітські поміщики», «Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем»). Часто «Миргород» не сприймається як цільний твір. В результаті відбувається спотворення основного початкового змісту збірки як циклу,який має змістову и композиційну направленість. Повністю задум автора може бути розкрито тільки в сукупності всіх повістей збірки. Необхідно знайти ключі до розуміння повістей «Миргорода» як збірки. Сьогодні ми і будемо намагатися слідкувати, досліджуючи текст повістей.

         Ми знаємо, що в назві може бути закладено дуже багато. Через це звернемо увагу на назву збірки. ( Миргород. Мова не про географічний Миргород. Тільки в одній повісті дія відбувається в реальному місті з такою назвою) – таким чином, «Миргород», ймовірно, символ, художнє узагальнення. ( Схема)

Висновок: в сполученні трьох складових вміщено і назву і сюжет. Початкове значення має слово  МИР.

2.Повідомлення  учнів- істориків.

 Перший учень   Повісті, що складають «Миргород», тематично дуже самостійні, що відбивається і в їх жанрах: наприклад, героїчна епопея «Тарас Бульба» і морально описова повість про Івана Івановича і Івана Нікіфоровича.  Але думка автора єдина: думка про протилежні можливості людини – про щастя жити за законами високого обов′язку,  що об′єднує людей, і про нещастя, недоречність, непотрібність пустопорожнього існування, людей роз′єднуючого.  Повісті відобразили, висловлюючись сучасними поняттями , духовність і бездуховність людини.

Коментар учителя.

«Старосвітські поміщики» – в чому художній ефект твору? В комізмі ситуації, коли добрі почуття і вчинки по дитячому милих патріархальних Афанасія Івановича і Пульхерії Іванівни визначені, за виразом письменника, «майже безчуттєвою звичкою». Повість могла змусити Пушкіна «смеяться сквозь слезы грусти и умиления», та вона здатна викликати почуття гіркого незадоволення тим, що людина перетворила «мнишки со сметаною»  и иные « кушанья» в святкові символи життя.

  1. Робота над змістом повісті « Старосвітський поміщик».
  • В цій повісті відбувається гармонійне об′єднання всіх трьох складових. Обдумаємо назву повісті. (Діти розповідають, що відносини, атмосфера, яка панує в будинку і відносини між ними старі як світ і мир).
  • В повісті декларуються позачасові принципи тієї ідеальної світобудови, у якій живуть герої. Які ж ці принципи? Яке слово є домінуючим в оповіданні? На чому тримаються взаємовідносини героїв? Доведіть за допомогою тексту. ( Робота з текстом. Любити,люблю, любили, і т. д. Взаємне кохання і турбота, розмова перед смертю, настанова ключниці. Смерть не сприймається як щось страшне та жахливе.
  • А яке значення має ім′я Афанасій? Чи випадковий вибір цього імені?( Відповідь на індивідуальне завдання. Ім′я – символ. Мова іде не тільки про конкретний персонаж. Безсмертний сам тип людини. Люди, які живуть в гармонії з самим собою, з усіма оточуючими(любили гостей і гості любили господарів), з природою, з усім світом).
  • Так. Такі люди є не тільки в «старосвітські» часи, а завжди. І ще один принцип пов′язано з цим. (Героям достаточно того, что имеют, жизнь дает все, идет как бы сама собой.)
  1. Робота над змістом повісті М.Гоголя « Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем».

 

а). Повідомлення учня-читця.

         « Повість про те, як посварились Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» видкрила перед читачами трагікомічність безтолковості, безглуздя ницої амбітності. В повісті вигадливо змальовано світ речей – якби роздути шаровари Івана Никифоровича, в них можна було б вмістити двір з усіма стодолами. Річ стає художнім персонажем, перетворюється майже в живе створіння, а людина перетворюється в річ – це робить гоголівське відкриття художньою естафетою, яку буде нести Салтиков-Щедрин, Г.Успенський , Чехов,Горький, це ті , котрі відтворили процес внутрішнього вмирання бездуховної людини.

         В повісті про двох Іванів рушниця, мрія про котру стала зав′язкою сюжету, безперечно – «благородна річ», і така метафорична форма насолоди дивним чином сусідить – як зовнішня доброзичливість одного Івана з грубістю другого – з обмежено заниженим змістом слова «гусак», через яке спалахнули принизливі сварки.

         б).Складання  питань до кросворду за змістом повісті.

  1. Улюблена їжа Івана Івановича. ( Диня.)
  2. Іван Іванович дуже любить коли…( його пригощають.)
  3. Спільне у Івана Івановича та Івана Никифоровича. (Вони обидва не люблять блох).
  4. Пропозиція Івана Івановича, яка викликала обурення в Івана Никифоровича.( пропозиція обміняти рушницю на свиню.)
  5. Іван Никифорович обізвав Івана Івановича.( Гусаком.)
  6. Якою була перша реакція Дем′яна Дем′яновича на заяву Івана Івановича? ( Помиритись з Іваном Никифоровичем.)

         в). Робота з прислів′ями, приказками та фразеологізмами вжитими автором у тексті повісті.

          

3.Підсумок заняття.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button