Дитина і мати. Картина звичайна. Життя все нового – великая тайна
(літературно-музична вітальня)
Автор розробки:
бібліотекар Сіра Н.А.
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
(Т.Г. Шевченко)
(Святково прикрашений зал: вишивані рушники, дитячі малюнки про маму. В центрі розташований стіл, на якому знаходиться ікона Божої Матері з немовлям на руках, хліб на рушнику і дві свічки.)
(На фоні тихої музики звучать слова)
Дитина і Мати. Картина звичайна.
А все ж наче сонця промінням осяйна.
Блакиттям мальована, сонцем залита,
І стяжками чару веселки сповита…
Загорнена в вічність… в безмежні простори.
І краща ніж земних митців архітвори.
В ній все те – найкраще, що має Вселена,
Її малювала рука божественна.
Чисті звуки серця – і біль і сліз море,
Посвята і розкіш, і щастя і горе…
Дитина і Мати. Картина звичайна.
Життя все нового – великая тайна.
Бібліотекар: Так, це таємниця, це не розгадана загадка, це щось надприродне, незвичне. Адже так створений світ, що з першого подиху, з першого кроку, з першого року нашого життя з дитиною поруч мати. Вона – захисниця своїх дітей, берегиня сімейного затишку, втілення добра, краси і любові. Саме біля маминих рук, біля її слова і тепла дитина зростає, стає великою і сильною, стає частинкою свого народу. Тому сьогоднішнє свято ми присвячуємо найдорожчим для нас людям – нашим матерям.
Учень 1:
Щасливий той, хто рідну матір має,
Хоч зморшки вкрили вже чоло.
На світ спокійно поглядає,
Не знає, що то в світі зло.
Для матері ти все дитина,
хоч ти розрісся, наче дуб,
Вона піклується тобою,
Хоча на тобі сивий чуб.
Ти все для матері дитина,
Ти ціль життя її і зміст,
Вона тобі вінки сплітає,
Для тебе досягає звізд.
Вона все дбає, пам’ятає,
Готує тисячу утіх,
Змете з дороги зло і гріх.
Бібліотекар: Мати – найрідніша, найближча, найдорожча для кожного з нас людина. Вона піклується про нас, вчить нас людських правил, істин.
Обвіва нас вітер
Дужий і стрімкий,
Час нестримний в очі
Пильно загляда,
Та для тебе, мамо,
Вічно я мала,
Ти для мене, мамо,
Вічно молода,
І вовік не зрадять
Матері уста
Нам дарують щирі,
Дорогі слова.
Материнське серце
Горе закрива,
Материнське серце
Щастя приверта.
(Звучить пісня «Сину, сину, сину, ангел мій»)
Бібліотекар: Образ матері опоетизований у віршах, оспіваний в музичних творах, прославлений в казках. А скільки легенд існує в народі про безмежну любов материнського серця.
Учень2: (Розповідає легенду) Був у матері єдиний син. Матір душі в ньому не чаяла. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс він гарний і одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила невістка свекруху, зненавиділа її. Мати боялася показатися невістці на очі, сиділа в сінях, а потім у хлів переселилася, але й це не заспокоїло жорстоку невістку. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб жила з тобою, убий матір і вийми з грудей її серце». Не здригнулася душа сина, так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо. А не послухаю – піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, синку, роби так, як велить тобі серце».
Пішов син в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище, вбив матір, поклав серце в жар. Спалахнув сучок і тріснув, полетіла жаринка, вдарила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув він, закрив долонею обпечене місце, стрепенулося серце матері, що горіло на повільному вогні і прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листочок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш!»
Заридав син, схопив материнське серце, уклав його у розкраяні груди, обмив пекучими сльозами, зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною і невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлася рана, підвелася мати і пригорнула кучеряву голову до грудей.
Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати, пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими. Недаремно кажуть у народі, що найсвятіша любов – то любов материнська.
(Виходять діти-п’ятикласники)
- Є немало мам на світі,
Мами добрі, мами світлі,
Та одна є наймиліша.
Хто така? Скажу вам я –
Рідна матінка моя.
- Можна все на світі зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі і хащі…
Тільки без мами не можна нізащо.
Бо найдорожче стоїть за словами –
В світі усе починається з мами!
- Мама! Найдорожче слово в світі –
Де б не був ти, що б ти не робив,
Та вона завжди твій шлях освітить
Ніжним серцем відданим тобі.
В дні сумні та в дні на щастя щедрі
Мама буде у житті твоїм.
Так живи, як мама, щиро й чесно
І, як мама, лиш добро твори.
- Ще в колисці немовля
Слово “мама” вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати, матінко, матуся – називаю тебе я.
(Виходить учениця в ролі матері, учень – в ролі сина)
Син: Розкажіть мені, мамо, про вишні,
Їх було так багато в саду.
Мати: Були синку морози невтішні,
А вони кого хочеш зведуть.
Син: Розкажіть мені, мамо, про зорі,
Чи такими були і колись?
Мати: А той, синку, хто виріс у горі –
Не так часто на зорі дививсь.
Син: Розкажіть мені, мамо, про долю.
Чи людині підвладна вона?
Мати: Наша доля, мій синку, як море,
Той пливе лиш, хто має човна.
Син: Розкажіть мені, мамо, про роки –
Чи спливають помітно вони?
Мати: Роки, сину, помітні допоки…
Матерів пам’ятають сини…
Учень:
Пам’ятаймо, любі діти,
Пам’ятаймо, завжди з нами,
Що для вас у всьому світі
Найдорожчі наші мами.
Радість має, чи тривогу
Серце мами завжди з нами,
Де сини її та дочки,
Завжди там вона думками.
( Танець з свічками))
Бібліотекар: Діти – найдорожче для матері. Щастя матері – у ї дітях! Мати – перший учитель, найдорожчий друг дитини.
Учень 1:
Святішого нема мені,
Ніж добрі почуття –
Уроки перші мамині –
Вони на все життя.
Не вихлюп тимчасовості –
В них мудрість всіх століть,
По правді лиш, по совісті
І треба, синку, жить.
Учень 2:
Мати наша – сива горлиця.
Все до її серденька горнеться:
Золота бджола – намистиною,
Небо празниковою хустиною.
Сивий дуб – прокуреним прадідом,
Жура-журавель над криницею –
Чистою сльозою водицею,
А земля пшеницею ярою,
А літа – замисленим явором.
Місяць – не полотим золотом,
А береза – вранішнім солодом,
Хата – ластівками над стріхою,
А туман – вдовиною втіхою,
Крашанкою – сонечко в миснику,
А вона до всіх до них – піснею…
(Б. Олійник)
Учень 3: Заспівай мені мамо моя,
Як бувало колись над колискою.
Буду слухати, слухати я
І стояти в замрії берізкою.
(Виходить мати та співає пісню «Виростеш ти, сину»)
Бібліотекар: У народі існують такі приказки: «Усе прекрасне в людини від променів сонця і молока матері», «За порадою йдуть до інших, а за втіхою – до матері», «Поклоніться матері, бо вона свята» – і це дійсно так. Тому що вона, мати, основа всіх основ, берегиня свого роду, всього того, що передає він з покоління в покоління. Це означає, що вона оберігає його, леліє, живе поруч з вами все життя, віддає нам тепло своєї душі та свого серця.
Учень 1: Матуся наша – це завжди святиня,
Промінчик сонця, крапелька роси,
Бо наша мати – справжня берегиня,
Матуся наша, втілення краси.
Учень 2:
Від тебе все:
І хліб, і весен перший цвіт,
І срібний обрій, і криниця чиста,
І серця жар, і мрій стрімкий потік
І за селом стежина серед жита.
Від тебе все:
Любов і радість визнання,
І пристрасть ласок і щедрість долі,
На тебе я рівняюся щодня,
Радію я й милуюся тобою.
(Діти виконують пісню «Сива ластівка»)
(Дівчатка в українських костюмах зі свічками прямують до ікони Божої Матері. Там стають на коліна, промовляючи:)
Дівчина 1:
Мати Божа! Мати Божа!
Дай здоров’я нашій нені!
На землі одна лиш мати,
Ти нам Мати там, у небі,
Ти рятуй нашу матусю
В небезпеці і потребі,
Серця наші – наші квіти,
Віддамо тобі в любові,
Захищай матусю нашу
Ти святим твоїм покровом.
Дівчина 2:
Є в мене найкраща на світі матуся,
За неї до Тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком,
До Тебе, небесна Ісусова Ненька.
Благаю у Тебе дрібними словами
Опіки та ласки для рідної мами.
Дівчина 3: Пошли їй не скарби, а щастя та долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,
Щоб вивела дітей у світ, та й у люди,
Щоб нами раділи – пишались усюди.
За це ми складаєм в молитві долоні
До Тебе, Царице, на сонячнім троні.
(Ставлять свічки, виходять)
Бібліотекар: «Три біди у людини – смерть, старість і погані діти», – говорить українська мудрість. Старість – неминуча, смерть – невблаганна, перед нею не можна зачинити двері, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей (В.О. Сухомлинський). Тож не забувайте про своїх матерів. Відвідуйте їх так часто, як тільки можете, адже вони завжди чекають вас.
Учениця 1:
Вже чорнобривці зацвіли і біла хата
Вдихає глибоко цей ніжний, жовтий цвіт.
А там стоїть старенька сива мати,
І жде вона, зорить очами в світ…
А вже літа і ластівки у стрісі
Турбуються, збираються в відліт.
Й шепоче листя у печальнім лісі,
Про те, що скоро зникне зілля цвіт…
Стоїть вона і їй далеко видно,
Аж ген, за сині обрії землі.
Стоїть вона, матуся наша рідна,
Чекає нас в осінньому теплі.
(Пісня «Смерекова хата»)
Бібліотекар: Ось і закінчується наше свято, свято матері – берегині роду. І на додаток до сказаного хочеться додати лише одне: бережіть своїх матерів, турбуйтеся про них так, як вони турбуються про вас. Даруйте їм радість, їдьте до них в гості, надсилайте тільки добрі вісті.
Шануйте своїх матерів!
Мені болить, коли матуся,
Що має дочок і синів,
Живе одна, мов та бабуся,
На схилі посивілих літ.
Працює вдень, не спить ночами
І часто зрошує сльозами
Тверду подушку на зорі.
Уста шепочуть: «Світе мій!
Як важко жить мені одній!»
Шануйте, друзі, свою матір!
(Звучить пісня: “Приїжджайте частіше додому”)
