Оголошення
Головна , Творча майстерня , Розробки виховних заходів , Біблія – невичерпне джерело нашої віри і моральності

Біблія – невичерпне джерело нашої віри і моральності

Біблія – невичерпне джерело нашої віри і моральності

(усний журнал)

Автор розробки:

бібліотекар  Сіра Н.А.

“Спочатку було Слово, і Слово було Бог.

З Богом було воно споконвіку.

Ним постало все і ніщо, що постало,

не стало без Нього. У ньому було

життя і світло людей.

І світло світить у темряві.”

Йоан  Богослов

Бібліотекар: Для наших часів стало характерним усе зростаюче зацікавлення християн Біблією – Книгою книг, найважливішим, найбільш читаним, переказуваним і коментованим твором. Адже у ній містяться найбагатші вказівки щодо походження людини, її сучасності і майбутнього.

Перша сторінка

Біблія – Книга книг

Учениця: Біблія розповідає про людство, його походження і його долю. Вона починається  до народження Ісуса Христа й закінчується наприкінці першого століття після його народження. Цей період включає в себе історію народу Ізраїля, історію Ісуса з Назарету й історію перших християнських спільнот, заснованих Апостолами. Вона розкриває обличчя Бога і людини. Вона виявляє зв’язок, який повинен існувати між Богом і людиною. У Святому Письмі відтворені не лише більше чи менше цікаві події з життя окремих персонажів, але через них пропонується життєвий зразок для кожної людини, яку Бог кличе сьогодні, у кожному куточку світу, до життя у сопричасті з Ним. Для віруючого Святе Письмо стає вищим правилом життя. Справжня віра розуміє життя так, як його надає Біблія, й допомагає людині зрозуміти власну істинну суть.

Бібліотекар: Отже, що ж таке Біблія? Більше, ніж книга, Біблія є людською і духовною історією народу, який живе у родючих районах Палестини і який, завдяки своїм релігійним поглядам, постає перед світом у формі унікального явища. Ця історія є тим місцем, де Бог оголошує тайну Своєї Особи, місцем, у якому переплітаються події, ведеться діалог між Богом і людиною. Вона є книгою людей, у якій описані Божі чуда.

Друга сторінка

Формальні відомості про Біблію

Учень 1: Слово «Біблія» походить від старовинного фінікійського міста Бібліос, де вперше у світі навчилися зі стебел папірусу виготовляти матеріал для писання. Цей матеріал греки називали «біблос», а зшиті докупи аркуші папірусу – «бібліон», яка означає «книги», «збірка книг». У сучасному розумінні Біблія- це священа книга християнства, до складу , якої входять кількадесят книг.Суттю своєю Біблія – одна єдина книга, хоч вона й складена з багатьох книжок різного часового походження, різних авторів, різних жанрів та стилів, ба навіть різних мов. Усі вони об’єднані у так званий канон, тобто в збірку або каталог священих книг, які були надхнені Богом і які лягли непомильним правилом віри та моралі.Книги,що перебувають у біблійному каталозі, – книги канонічні, канонізовані Церквою, визнані нею за богонадхненні.

Одже християнський канон містить: у Старому Завіті – 47, у Новому Завіті – 27 книг.

Учень 2: За змістом християнський канон поділяється на книги: 1. Історичні: Буття, Вихід, Левіт,Числа, Второзаконня, Ісус Навини, Судді, Рута, 1 та 2 Царів, 1 та 2 Хронік, Ера, Неємія, Торит, Юдита, Естера, 1 та 2 Макавеїв; 2. Поетичні: Іов, Псалми, Приповідки, Проповідник, Пісня пісень, Мудрість і Сирах; 3. Пророчі: Ісая,Єремія ( сюди ж: Плач, Варах, Лист), Єзекиїл, Даниїл, Осія, Йоіл, Амос, Авдій, Йона, Міхей, Наум, Авакум, Софонія, Аггей, Захарія, Малахія.

Новозавітні книги розподіляються теж на три частини:1. Історичні книги: Євангелії Матея,Марка, Луки, Йоана і Апостольські діяння; 2. Повчальні: послання Павла до Римлян, 1-2 Корінтян, Галатів, Ефесян, Филип’ян, Колосин,1-2 Солунян,1-2 Тимотея ,Тита, Филимона та Євреїв ,послання Якова, 1-2 Петра, Юди та 1-3 Йоана;  3. Пророча книга: Одкровення. Це повний біблійний канон, прийнятий так католиками, як і православними.

Бібліотекар: Може скластися враження, що об’явлення Бога людині у Біблії полягає у тому, що Бог явився деяким людям, просячи описати те, що Він сказав. Але це не так, Бог не диктував жодної книги під назвою Біблія, як і не можна сказати, що Ісус Христос не писав нічого. Те, що зробив Бог, це можливість дати Себе пізнати людині.

У Біблії є два автори – Бог і людина. Бог через свого Духа, є першим Автором Біблії, людина є її другим Автором. Це плід діяння Бога і людини. У Біблії не йдеться про інформацію наукового, соціологічного чи політичного порядку. Святі тексти говорять про Бога, про його стосунки з людиною, підкреслюючи безмежну любов до неї.

Учень 3:

Любов – це Бог, а Бог – любов свята.

Любімося щасливо і досхочу.

Не лаймося і вірмо у Христа.

Він для людей любов й добро пророчив.

Любов – це Бог. Які святі слова!

Любов’ю треба дорожити нині.

Любов – духовний скарб в житті, хвала,

Це радість світла в рідній Україні.

Любов – це щастя, Божа благодать.

Як є любов, все інше в сім’ях буде.

Любов, кохання хай цвітуть, не сплять,

Хай тішаться всі добрі ними люди!

Любов – це Бог. Тож знаймо ці слова.

Про силу їх нам треба пам’ятати.

Любов лебідкою нехай пливе.

Її у серці треба нам сховати.

Третя сторінка

Біблія – Боже Слово

Бібліотекар: Біблія є Божим Словом, вона натхненна. Божим Словом Біблія є тому, що та частина людської історії, про яку вона розповідає і яка досягає своєї вершини в Ісусі з Лазарету – це історія стосунків Бога з людьми, і читаючи Святе Письмо, вони пізнають у ньому голос і діяння Бога у їх житті. Вона є також натхненною тому, що усі описані у ній людські події підтримані силою Божого Святого Духа.

Біблія, як Слово Боже, є закликом до пережиття разом з Богом історії людства у світлі воскреслого Христа, як натхненна книга, вона є стимулом до відновлення нашого життя силою Святого Духа.

Учень 4:

Споконвіку було Слово

Й було Слово в Бога.

Й було Богом святе Слово, –

Все постало з Нього.

І життя було у Ньому

Й життя стало Світлом,

Для вселюдського огрому

В темряві розквітлим.

Помагай же, Слову, Боже,

Із пітьмою в герці,

Щоб жило правдиве й гоже

У людському серці.

(Д. Білоус)

Бібліотекар: Ми живемо у світі, повному порожніх, беззмістовних слів. Для нас слово завжди уявляється у зв’язку з думкою. Для ізраїльського народу Слово – значить діяння. У створенні Бог говорить: “Нехай буде світло.” І настало світло.” (Буття 1,3) Людина Біблії може пізнати Бога тільки такою мірою, якою Бог їй являється, промовляючи до неї, відкриваючи їй те, ким Він є і чого хоче…

Учень 4: Боже Слово – це завжди подія. Це те, що промовляючи, діє і перетворює. Слово є немов насіння з дерева, яке цвіте у кожному. Пророк Ісая говорить: «Якщо дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, але напуває землю, щоб вона родила і ростила та давала насіння тому, хто її засіває, і хліб тому, хто їсть, отак і моє слово, що виходить в мене з уст, не повертається до мене порожнім, але чинить те, що я хочу, довершує те, за чим я його вислав». (Іс. 55, 10–11).

Вийшовши з уст Бога, Боже Слово перебуває у дорозі серед нас і не зупиняється, поки не досягне своєї мети. Воно завжди діяльне: для тих, які його одержують, є спасінням; для тих, хто його відкидає, є вироком.

Четверта  сторінка

Біблія – життєвий кодекс

Учень 5: Для християнської спільноти Біблія є не тільки точкою відліку, порівнянням, пізнанням Ісуса, зростанням у вірі, але й знаряддям справжньої спільноти з Богом та людьми, текстом молитви і роздумів, чистим і вічним джерелом духовного життя. Її метою є оживлення розмови з Богом, читання Біблії є настільки плідним, наскільки віруючий відкривається для живого контакту з Богом. Святий Амвросій говорив: «Коли ми читаємо Святе Писання, ми його слухаємо» – тому що змістом Писання є сам Бог або людина, але завжди у зв’язку з Богом.

Учень 6: Біблія вимоглива. Вона потребує довгої близькості, щоб стати зрозумілою для нас і пройнятися нею. І кожен член Церкви може і повинен взяти цю книгу до рук, щоб почути Слово, яке бог дає йому у різні моменти життя.Біблія є місцем побачення і зустрічі: «Говори! Слуга Твій слухає». (1 Самуїла, 3,10). Тому читання Біблії повинно бути регулярним. Адже покинути наші біблійні читання значить вбити нашого Духа, зробити марною всяку нашу духовну діяльність. Тільки той, хто залишається біля цього джерела з живою водою, втамує власну спрагу й стане пишним деревом із корінням у плодючій землі, яке ніколи не старіє. Постійне читання Письма не може обмежуватися випадковими перечитуваннями. Воно виховує віруючого.

Бібліотекар: Коли сьогодні ми читаємо Біблію, ми повинні шукати у ній не стільки інтелектуальні знання, скільки знання життєві.У Біблії ми шукаємо Господа і нічого іншого, крім Нього. Отже, коли ми її читаємо, це нам служить не тільки для пізнання, але й для зростання у вірі, для пошуку в людських словах Святого Письма Божого Слова, яке є вірою.

Древні Отці Церкви наполегливо повторювали вислів: «Коли читаєш, це Бог до тебе промовляє; коли молишся – це ти Йому відповідаєш». Тому діяльні біблійні читання завжди супроводжуються молитвою.

Святий Августин говорить так: «Якщо текст є молитвою – моліться, якщо це текст надії – надійтеся, якщо висловлює боязнь – бійтеся. Тому що речі, які ви чуєте у біблійному тексті, є джерелом вас самих».

Отож, перш ніж відкрити Біблію, попроси у Святого Духа, щоб Він тебе просвітив і зійшовши на тебе, допоміг зрозуміти Своє Слово у вірі. «Святий Отче, Ти, що є Світлом, відкрий мої очі і моє серце. Пошир Твій Дух на мене, щоб я покірно прийняв Твоє Слово. Подаруй мені відкрите і щире серце, щоб у діалозі з Тобою я міг(могла) пізнати й полюбити Твого Сина Ісуса для спасіння мого життя. Я прошу цього ради нашого Господа Ісуса Христа. Амінь».

Матеріал розмістив користувач: Коваленко Олена

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*

x

Прочитайте також

Літній відпочинок учнів 1(5)Б класу

     Нарешті прийшло літо – пора відпусток та відпочинку.  Куди ж їхати на екскурсію ...