21 вересня світ відзначає День миру. Для нашої країни цьогоріч він особливий. Генасамблея ООН проголосила його днем припинення вогню в усьому світі та відмови від насилля, але щонайменше в одній країні цього дня мир не настане. Це моя рідна країна.
Так багато визначень для маленького слова “мир”. Так багато надій і так багато сенсів для мільйонів українців, які загадують цей саме мир на свій День народження.
Загалом твердження зводяться до зрозумілих кожному меседжів: без конфліктів, без ворожнечі, дружньо, і щоб ракети та вибухи нас більше не турбували.
На противагу миру, українським дітям добре знайоме слово війна. Те, від чого ми намагалися оберігати їх роками, і те, що неодмінно змінить їхні життя.
Наші діти вже розуміють ціну, яку ми платимо за незалежність і свободу України. І чи не кожен згадує три слова: страх, біль, смерть. Натомість у цьому віці вони мали б говорити про радість, пригоди та перше кохання.
Але попри всі випробування долі наші підлітки — сильні. Вони сповнені віри: ворог піде з нашої землі, а Україна розквітне і відбудує кожну домівку.
Бо саме цим дітям, які сьогодні з гордістю вбираються у вишиванки та плачуть під гімн України, належить відбудувати нову країну — потужну, вільну, європейську й однозначно незламну. Щоб багато років потому розповідати власним онукам про нашу боротьбу і наш історичний шлях.
ПЕДАГОГИНЯ-ОРГАНІЗАТОРКА – ЛЮДМИЛА БАС
