Гіпоопіка – це вид сімейного виховання, при якому батьки мало піклуються про дитину, не приділяють їй уваги, емоційної підтримки, не цікавляться її позасімейним життям, погано контролюють те, що вони самі раніше зажадали, допускають ігнорування труднощів в житті дітей. У психології науковий термін гіпопротекція. Тоді як гіперпротекція – гіперопіка. Гіпоопіка – шлях до пробеми в майбутньому Гіпоопіка буває чистою. їй притаманні безконтрольність, бездоглядність, незадоволення базових потреб дитини (їжа, питво, догляд, здоров’я). Прихована гіпоопіка небезпечніше чистої, тому що створюється враження, що дитина росте в благополучній родині, якщо судити за зовнішніми знаками: одязі, дитячому приладдю, грошовим внескам в дитячий садок і школу. Однак в таких сім’ях турбота носить формальний характер: підручники є, телефон куплений, одяг є й добре. І не в таких умовах виростали … У таких сім’ях немає спільної діяльності: походу в кіно, театр, на природу, на прогулянку; відсутні активні форми спілкування. Розмова обмежується банальними питаннями: Коли їв? Де був? Що в школі? Багато задали? Часто батьки готові купити дорогий гаджет, аби зняти з себе відповідальність за сина або дочку, залишити на низькому рівні слабкі емоційні зв’язки з дітьми. Чому так відбувається? Які причини гіперопіки в сім’ях? – робота, кар’єра, заробляння грошей, додаткова робота, домашні справи. Сьогодні світ нав’язує інтенсивний спосіб життя. Реклама рекомендує, що купити, куди поїхати, як жити. І для задоволення посилів з екрану про те, як жити в сучасному суспільстві, потрібні грошові знаки. Діти опиняються на останньому місці в цілком благополучних з матеріальної точки зору сім’ях. У них є неможливе, і немає простого і найважливішого – кохання, емоційної підтримки. – розлучення, неповна сім’я. Розлучення передує період сварок, конфліктів, з’ясувань відносин. Даний період, як і після розлучення, оцінюється як кризовий. Переживає як жінка, так і чоловік. Батьки часто зосереджені на своєму болі, сильних почуттях. Їм не до дитини. Нагодована, в школі і добре. У неповній сім’ї іноді мама стає і “татом”, особливо якщо справжній батько не цікавиться дітьми, ховається, не платить аліменти. Щоб зберегти попередній рівень добробуту в родині, жінці доводиться багато працювати. Дитині зовсім небагато перепадає любові, уваги, турботи. Іноді слід і відторгнення, якщо дитина тепло відгукується про батька, чимось схожа на нього. Чи інші ситуації, коли жінка після розлучення негайно починає влаштовувати особисте життя. Ні, жінка не кидає дитину. Однак все, що з нею пов’язано робить автоматично, тому що немає часу. – травмованість матері, батька або обох. Мова йде про душевну травму. Щоб компенсувати біль, батьки виховують чадо по тому типу, за яким виховували їх самих. І це може бути гіпоопіка. Або ж вибирають протилежний тип виховання, тобто якщо їх затискали гіперопікою, не давали кроку вільного ступити, то вони двома руками голосують за вседозволеність, свободу, за гіпоопіку, кажучи, що такий тип виховання розвине самостійність, що синові чи доньці буде легко вбудуватися в соціум. – нелюбов до дитини. Часте явище, коли хотіли хлопчика, а народилася дівчинка чи навпаки. Або не планували дитину, а відбулося зачаття. – побоювання батьків, що з дитини виросте непристосована до життя людина. Дитину, яка росте в гіпопротекції, видно. Вона голосно кричить, кривляється, бреше, пустує, бере без дозволу цінні речі, зухвало поводиться в гостях, заважає батькам вести розмову в серйозній організації. Часто така поведінка несвідома. Її мета – привернути до себе увагу матері або батька. Так, наслідком може бути ляпас, покарання. Але для дитини краще негативна увага, ніж нуль емоцій, байдужість. Труднощі, з якими стикається дорослий після гіпоопіки в дитинстві: залежності, співзалежність, недовіра, нерозуміння себе і власних потреб, складнощі при створенні сім’ї, низька самооцінка, помилкова система цінностей.
